Кассандра - Украинка Леся - Страница 13
- Предыдущая
- 13/27
- Следующая
                            Изменить размер шрифта: 
                            
                                 
                                 
                                
                            
                        
 
                        
                            13
                        
                   
                        Ономай
Я бачу, ти, царівно, мудра!
 «Хвала і дяка» - от і вся заплата.
 Та се я дам якому злидареві
 від свого столу м'яса, то й почую
 хвали і дяки досить.
 Кассандра
Чи ти бачив,
 як оборонця визволені славлять?
 Ономай
Не раз, не два! Скажу тобі, царівно,
 що переможця і не так ще славлять
 подолані. Я й те і друге знаю -
 ціна обом однакова, бо все то
 безсилля силу славить. Але силу
 віддати за таке - збожеволіти!
 Я не безумний. Голову нести,
 губити військо, щоб «хвалу і дяку»
 сказав хтось по-троянськи? Я се дома
 почую по-лідійськи від жіноцтва,
 як військо приведу назад без бою.
 Мовчання.
Так що ж, царівно?
 (Налагоджується йти).
Кассандра мовчить, але, видимо, бореться з собою.
Ономай бариться, завваживши се.
Деїфоб
(увіходить. Завваживши нерішучі постави обох, проникливо і грізно дивиться на Кассандру)
Згода, сестро?
 Кассандра
Згода!
 Ономай
По щирості?
 Кассандра
Як голову нести,
 губити військо ти готов за теє,
 щоб я сказала: «Сі уста твої,
 ся постать, сії очі»,- добре, згода.
 Коли твій люд готов своїх жінок
 лишити вдовами, аби цареві
 здобути наречену - добре, згода.
 По щирості кажу!
 Ономай
Чудна у тебе,
 Кассандро, щирість. Ну, та годі
 змагатися словами, час іти,
 щоб заслужити ділом нагороду.
 Кассандра
Які діла, така і нагорода!
 Прощай же, Ономаю!
 Ономай
Будь здорова.
 Ономай і Деїфоб виходять. Знадвору чутно глухий лемент великої юрби.
Поліксене
(вбігає)
Кассандро, пробі, що ти наробила?
 Кассандра
Я мусила, сестрице, дати слово.
 Поліксена
Так ти дала? Так, значить, то неправда?
 Кассандра
(холодно)
Ти, Поліксене, чиниш, мов безумна;
 не знаєш, за що і кориш і хвалиш.
 Поліксена
Хвалю за те, що ти вволила волю
 і батька, й брата, і всії родини.
 Кассандра
То, значить, і твою?
 Поліксена
Та що ж, сестричко,
 видима смерть страшна.
 Кассандра
А для рятунку
 не варто жалувать хоч і сестри?
 Поліксена
Але ж тобі там буде добре, люба,
 царицею у Лідії багатій,
 її ж недарма золотою звуть.
 Кассандра
На золото Кассандра не жадібна,
 і з неї досить однії обручки.
 (Дивиться на Долонову обручку на своїй правиці).
Поліксена
(пестить її)
Сестриченько, я знаю, як се тяжко
 забути милого, та нащо ж мертвим
 щось інше, крім волосся, сліз і жертви?
 Долонові ти справиш гекатомбу,
 як богові, бо Лідія багатша
 від Трої, там царицею ти будеш.
 Кассандра
За нелюбом?
 Поліксена
Та що робити, сестро?
 Чи то ж багато є таких, що йдуть
 по волі й по любові? Се вже доля
 така жіноча слухати не серця,
 а волі рідних - добре ще, ян рідних,
 а то ж не раз і переможець гордий
 примусить бранку за дружину стати.
 Он Деїфобова Антея йшла
 за нього по неволі, а протеє
 тепер вона йому дружина вірна
 і дітям ніжна мати.
 Кассандра
Поліксене,
 а якби знов посватали тебе
 після Пеліда за якого-небудь?
 Поліксена
Та що ж… я знаю, другого не буде
 такого, як Пелід, але ж мені
 довіку дівувати не годиться,
 і я пішла б, якби хто був до пари,
 як не дружину, то діток любила б,
 як не кохання, то хоч господарність,
 покірливість і вірність принесла б
 дружині в посаг.
 
                            13       
                        
                       
                        - Предыдущая
- 13/27
- Следующая
                            Перейти на страницу: 
                                                    
  
                        