Выбери любимый жанр

Приказки - Руданський Степан Васильевич - Страница 10

Изменить размер шрифта:
10

ПІП НА ЯРМАРКУ

Шиє собі по яр­мар­ку
Молодчина жва­вий,
Підглядає, що в ба­тюш­ки
Гроші у ха­ляві.
Та і гроші ж то хо­роші -
Самії ду­ка­ти.
«Будь що бу­де, - про­мов­ляє, -
А тре­ба діста­ти…»
Сюда-туда по­вер­нув­ся -
Вже й ви­ду­мав шту­ку,
Підступає до ба­тюш­ки -
Цмок йо­го у ру­ку.
«Батюшечко,- став ка­за­ти,-
Вчиніть мою во­лю!..
Потрудіться на ча­со­чок
До кра­му зо мною.
Я - най бо­гу не­ви­мов­но -
Ризи ви­би­раю,
Та сам ба­чу, що ні міри,
Ні пут­тя не знаю…»
Пішов ба­тюш­ка до кра­му,
Ризи ви­би­рає;
Вибрав самі що­най­кращі,
На се­бе вби­рає.
А той присів ко­ло нього,
Ніби поп­рав­ляє,
А тут тілько від ка­лит­ки
Ремінці зби­рає.
Шарп ка­лит­ку - та у но­ги…
Піп до нього хо­че,
А ку­пець йо­го за ри­зи:
«Пагади, па­нот­че!»
Заким отець по­вер­нув­ся,
З се­бе ри­зи ски­нув -
Молодчина з йо­го грішми
Десь, як вітер, зги­нув.

ЧОРТ

Приглянувся ксьондз-доб­родій
До чу­жої жінки.
Що день бо­жий по­си­лає
Фіги та род­зин­ки…
Посилає, все пи­тає,
Коли зго­да бу­де.
Коли її чо­ловіка
Удома не бу­де…
Але жінка не [з] тих жінок:
Подарунки бра­ла,
А ксьондзові усе-та­ки
Слова не да­ва­ла…
Далі ви­дить - тре­ба да­ти,
Нічого ро­би­ти!
Тілько собі за­миш­ляє
Ксьондза підго­ли­ти…
Каже му­жу. Муж нав­мис­не
Зрання виїжджає,
А во­на тут пов­ну скри­ню
Сажі на­си­пає…
Насипала, за­чи­ни­ла,
В печі роз­па­ли­ла
Та ніби­то на ве­че­рю
Ксьондза зап­ро­си­ла,
Ксьондз при­хо­дить, габіт з се­бе!..
Жарти по­чи­нає…
Помаленьку-помаленьку -
Ба вже й обіймає…
Помаленьку-помаленьку -
Ба вже і за діло…
Аж тут рап­том ко­ло ха­ти
Щось за­гур­котіло!..
«Ах, не­щас­тя! - жінка ка­же,-
Кінець мо­го віка!
Чи ж не ли­хе при­та­щи­ло
Мого чо­ловіка!
Іскидайте жи­во шмат­тя,
Голі роз­би­рай­тесь,
Та от скри­ня ко­ло ла­ви,
У скри­ню хо­вай­тесь!..»
Ксьондз ски­дає, й по­ма­гав
Сама гос­по­ди­ня,
І в ми­нуті з го­лим ксьондзом
Зачинилась скри­ня.
Входить в ха­ту і гос­по­дар,
Нібито не знає;
Стелиться собі на скрині
Та й спа­ти ля­гає…
Лежить собі на тій скрині
Та й по­чав ка­за­ти:
«А що, жінко, завт­ра, - ка­же, -
Тра скри­ню про­да­ти.
Коло нас тут не­да­ле­ко
Торговиця бу­де.
Повезу її до ли­ха,
Може, куп­лять лю­ди!»
«Нащо тобі про­да­ва­ти? -
Каже мо­ло­ди­ця.-
Нехай собі бу­де вдо­ма,
Може, при­го­диться!»
«Пригодиться-пригодиться…
А знаєш мов­ча­ти?
Та ж не твоя, моя скри­ня!
Я хо­чу про­да­ти!»
І обоє гос­по­дарі
Разом за­мов­ча­ли;
Замовчали, по­ми­ри­лись
Та й по­за­си­па­ли…
Устав ра­но пан гос­по­дар,
Коні зап­ря­гає,
Вивалює на віз скри­ню,
Коні по­га­няє.
Їде собі на яр­ма­рок
Скриню про­да­ва­ти…
Але їде й пан з жо­ною
До костьолу, зна­ти…
Оглядає та й пи­тає:
«Що ве­зеш, Іва­не?»
«Везу скри­ню, - Іван ка­же, -
В скрині чор­та, па­не!»
А тут пані обер­ну­лась
Та й па­нові ка­же:
«Рорros, dusz­ko, te­go chlo­ра,
Niechaj on po­ka­ze» [6]
«А який то чорт у те­бе?
Покажи, Іва­не!»
«Дайте хіба рублів ко­пу,
То по­ка­жу, па­не!»
Вилічив пан йо­му гроші,
Іван ізлізає,
Кладе гроші у ки­ше­ню,
Скриню відми­кає.
Як вис­ко­чить ксьондз із сажі!.
Боже, твоя во­ле!
Світу бо­жо­го не ба­чить,
Біжить че­рез по­ле!..
А тут пані у до­лоні:
«Аch, mo­je ser­dusz­ко!
Рораtrzaj sie, po­patr­zaj sіe!
Jeszcze j sa­mi­ec, dusz­ко!» [7]

ЩО КОГО БОЛИТЬ

Плачуть діти ко­ло тіла!
«Мати ж на­ша, ма­ти!
А хто ж те­пер нас без те­бе
Буде го­ду­ва­ти?
Хто нас бу­де го­лу­би­ти,
Доглядати вдо­ма?»
Мужик стоїть, підіпер­ся,
Хлипає, сіро­ма!..
«З ким же тат­ко бу­дуть спа­ти?..»
Він аж по­хи­лив­ся:
«Але ж, але ж, мої дітки!..» -
І слізьми за­лив­ся…

ТОЙ, ЩО НАД НАМИ

Стоїть ко­зак ко­ло груші
Дівку підмов­ляє.
А дівчи­на, як ка­ли­на,
Полум’ям па­лає.
Зчервоніло пов­не лич­ко,
Відскочили гру­ди…
Отак да­ла б, та боїться,
Що то послі бу­де.
«А що, - ка­же, - як я бу­ду
Дитиноньку ма­ти?
Хто при­гор­не си­ро­ти­ну,
Буде дог­ля­да­ти?»
Козак жва­во обіймає
Дівчину ру­ка­ми.
«Не жу­рись, дівчи­но, - ка­же, -
А той, що над на­ми!..»
А із груші ста­рий батько:
«О бісо­ва ма­ти!..
То ви бу­де­те ро­би­ти,
А я го­ду­ва­ти?!»
Як по­чу­ли мо­ло­дя­та -
Та від батька в но­ги:
Дівча в ха­ту з пе­ре­ля­ку,
Козак - за по­ро­ги…
вернуться

6

- Попроси, го­лу­бе, цього хло­па,

Хай по­ка­же! (польськ.)

вернуться

7

- Ой, моє сер­денько!..

Подивися-подивися!

Ще й са­мець, го­лу­бе!.. (польськ.)

10
Перейти на страницу: